05.02.11 - 44 - Happy birthday Bob Marley!

 Боб Марлю народився завтра.

Ба-бах! Завтра, яке ніколи не настане. Десь далеко шумлять хвилі океану та пахне щойноспечений пиріг. Серед піску лежать в обіймах Боб та Ріта, потягують одну трубку. На гамаку, який розтягнутий між кокосами, позіхає Пітер Тош і всі вони дружно наспівують Bad boys, bad boys, whatcha gonna do...

А що ж насправді робили в цей час «погані»  хлопці та дівчата за адресою Хрищатик, 44 б зараз дізнаєтесь\ згадаєте, хто там був. Полетіли!

«У нас є життя, у нас є планета, є кохання, які нас єднають!». Такими словами запускається пластинка із проміксованим голоском Марлю, і з крісел та всіх інших предметів, де можна тримати свою «п*опу» відриваються ці ж органи та йдуть в танок. Джа полетів.

Першою наближала до хмарин група «Зарисовка» із сонячного Донецька. А й справді, коли у Києві висіла мінусова температура, Схід тонув під сонячним промінням і омивався весняним вітром. Щасливий десерт завжди живий. Вокаліст Артем Войцеховский розпалював публіку і готував до приїзду  очікуваних гостей із Британії – Madu Messenger та Vibronics.

Час минав, серед залу лунали такі діалоги:

–   А что такое гандж?

–   Это чудодейственное зелье.

–   Не знаю что такое.

–   Я сегодня подскажу.

Поки запалюється сигарета, чути звук скла яке розлітається. Хтось, здається щось розбив. Упс! Контроль часу втрачений. І у стінах 44 з’являється гурт the Вйо. А Ямайка – Ваша батьківщина.

Джа ходив поміж нами та заряджав енегрією кожного. Вавілон отримував поразку.

Мирослав Кувалдін розпочав виступ із короткого вступу: «Якщо пісню розуміє дитина, її розуміють усі». І полетіли «Зорі» із різних астралів на планету Земля. І всі завели хоровод, який з’єднував танцюючих невідомою прозорою ниткою.

Після виступу, Сергій Чегодаєв (басис the Вйо)  коментує сьогоднішній вечір:

–   Це особлива вечірка-концерт, не схожа на жодну. Тому що я не виступав більше ніде. Ну, в рамках the Вйо ми виступали у різних обставинах. А от на цій вечірці я ще не був. Багато факторів є, які відрізняють одну вечірку від іншої, але я сьогодні прийшов просто, щоб прокайфувати з усіма. Для нас кожен виступ – це щось особливе, і ставлення, і творчий процес, або ж його відсутність. А сьогодні ми виступали без репетицій, і без клавішника, барабанщика. Але ми відчували наплив позитивної енегрії.

Далі пішли питання.

–   Куди Ви далі направляєтесь у плані роботи?

–   Зараз ми плануємо завершити роботу над альбомом, тому що там, як кажуть, все у хвіст. А такі певні плани, я їх не озвучу.

–   О.К. А що для Вас означає метафора білого кролика?

–   Ем... Порівняння лише із Playboy.

Гурт залишає стіни закладу о 1:00. Мирослав розповідає знайомому, що потяг відправляється о 1:30. І ділиться короткими враженнями від вечора: «Дуже приємно, що рух набуває швидкого розвиткку, і хотілося б щоб такого роду концерти були не лише у мегаполісі, а і в інших точках країни.»  

Стів із Чорнобривців  зазначив, що таких концертів в країні дуже мало. Але кожен із них визначний і нагороджує людей позитивною енергією та емоціям. І люди приходять сюди, щоб зрозуміти особливу музику, яку не назвеш популярною музикою. Вона об’єднує людей у єдине ціле, створює зовсім іншу планету із своєю особливою анархією».

На сцену виходять Madu Messenger та Vibronics. Дівчата, що сидять за барною стікою, are you ready?! Are you ready?!  А фотографи непомітно пробираються через сцену, намагаючись зробити правильно-скомпоновані кадри.

Після запаморочливого виступу гостей із за кордону, нам вдалось поспілкуватись із Madu Messenger. Madu розкриває засади їх із Стівом творчості: « Реґі музика, що народилась в Ямайці, має зовсім інший смак в величезному мегаполісі. Це не місце, де світить 28 годин на добу сонце і шумлять хвилі океану. Це прості сірі будні, які сповнені важної праці та боротьби. Вавілон з’їдає сенс, який дає музиці Ямайка. Реґі за межами острова мають дещо інше звучання. Цей особливий звук допомагає усунути побутовість Вавілону і підносить на крилах до хмарин. В яких ми через чотири години після виступу будемо летіти. Летіти до Мюнхена, зливати людей із Джа.»

І вже через двадцять хвилин гості з Великобританії покинули залу, та в дорозі до виходу наспівували щось із Марлі. Боб, дякуємо!

Мелодія і ритм пливли далі. І  що б не трапилось за стінами : впала атомна бомба, чи почалась громадянська війна – настрій «peace and love» ніколи б не покинув цю будівлю. Jah love.